як минають секунди: так незалежно, нестримно
так і ти розчиняєшся в митях, що схожі на вічність
так і ти відбуваєшся, кожен раз, щохвилинно
коли всесвіту руки забирають тебе в потойбічність
в намаганні схопитись за шию твою, чи пальці -
залишитись хоч десь, лише б врятуватись, не стліти -
відчувати гірку далечінь як кінцевих станцій,
але доки хоч запах твій у просторі висне
доки я пам'ятаю риси твого лиця
я впізнаю себе
і у темряві раптом блисне
твоя зірка надії.
"не здавайся.
іди до кінця."
Комментариев нет:
Отправить комментарий